Міністерство освіти і науки України

З огляду на існуючу загрозу психічному здоров’ю учасників освітнього процесу внаслідок збройної агресії російської федерації, команда МОН створила методичні рекомендації bit.ly/35GuP8O «Перша психологічна допомога. Алгоритм дій» для педагогічних працівників, психологів і соціальних педагогів закладів освіти.

«Жорстока війна в Україні безперечно стала стресом для всіх учасників освітнього процесу. Наше завдання – забезпечити належні умови для психологічного здоров’я кожного. Важливу роль відіграє психологічна служба системи освіти, яка має забезпечувати своєчасне, систематичне надання психологічної та соціально-педагогічної підтримки всім учасникам освітнього процесу. Освітяни та здобувачі освіти гідно тримають освітній фронт, тому система освіти має значні можливості для допомоги учасникам освітнього процесу», – зазначив Міністр освіти і науки Сергій Шкарлет.

Докладніше: bit.ly/38waJPN

#ПсихологічнаДопомога

Як спілкуватися з дітьми під час війни: поради психолога

Під час військових дій дуже важливо все робити чітко, вчасно, без втрати часу на довгі пояснення. Для цього важливо, щоб ми пояснили багато чого дітям в перервах між ситуаціями, та заздалегідь попередили про те, що певний час потрібно буде чітко виконувати інструкції. При цьому важливо не залякувати дітей. Ось деякі психологічні «фішки», які можуть в цьому вам допомогти.

Для маленьких — метод гри

Після пояснення дитині того, що відбувається у нас в країні та у нашому місті, щоб не травмувати дитячу психіку під час пакування речей та перебування у бомбосховищі, з маленькими дітьми використовуйте педагогічний метод гри. Вже сьогодні запропонуйте дітям пограти в гру, де вони будуть секретними агентами, яким важливо виконати певне завдання із швидкого одягання та переміщення на вулицю у певному напрямку, коли почують сирену. Поясніть дитині чітко напрямок руху до сховища, а також визначіть старшого серед дітей, який у критичній ситуації буде відповідати за молодших, якщо вас не буде поруч під час сигналу тривоги. Коли діти вмикаються в гру, їм легше сприймати реальність, проходити в укриття тощо, бо ж вони секретні агенти на завданні .Це допоможе їм у майбутньому.

Кодове слово

Введіть кодове слово, після якого діти будуть стовідсотково виконувати ваші вимоги. Це може бути будь-яке слово, яке ви рідко використовуєте у звичайному житті. Домовтеся: щойно ви його промовляєте, діти мають моментально зупинитися, що б вони не робили, й уважно вас слухати. Для тренування з дітьми спробуйте вжити кодове слово. Скажіть його кілька разів під час простих дій вже у ці дні, щоб діти все правильно зрозуміли.

Додаткові слова

Також ви можете вводити додаткові слова, які раніше використовували для привертання уваги дитини. Наприклад, раніше ви завжди казали «швидше збирайся», «скільки я можу на тебе чекати», «давай швиденько» тощо. То зараз домовтесь, що коли ви кажете слово «оперативно», то це взагалі означатиме увімкнути турбошвидкість. Можна разок потренуватися, щоб дитина попрактикувалася.

Казка на добраніч

Вигадуйте разом приємний сюжет казки перед засинанням, щоб налаштувати дитину на спокійний сон . Наприклад, добру історію про улюблену іграшку чи рідних людей. На практиці це працює так: дитина починає розповідати гарну історію, уявляючи все, про що говорить, а коли засинає, вона може бачити продовження цього сну або просто спати спокійно.

Хваліть та не сваріть

Хваліть дітей щоразу, як їх поведінка відповідає тому, що потрібно, і не сваріть, якщо дитина поводиться погано. Пам’ятайте, що дітям страшно, особливо у цей час, і від цього псується поведінка

ПОРАДИ БАТЬКАМ

   Коли людині не підходить клімат, він починає хворіти. Психологічний клімат у сім'ї для дитини ще важливіше. Якщо такий клімат стає нестерпним для дитини, діватися йому нікуди: не виїдеш, батьків не зміниш... Тендітна нестійка психіка дитини не витримує.

   Вона впадати в депресію, вуличну тусовку, алкоголь, наркотики.Тому, навіть, ваша дитина далека  від ідеалу і може бути зовсім не схожа  на Вас! БУДЬТЕ МУДРІ:

• Коли вже розгорівся скандал, зумійте зупинитися, змусьте себе замовкнути — навіть якщо Ви тисячу разів праві;
• Остерігайтеся! У стані афекту дитина дуже імпульсивна. Та агресія, яку вона проявляла по відношенню до Вас, може обернутися проти неї  самої. Гострий предмет, ліки у Вашій аптечці — все може стати реально небезпечним, загрозливим її життю;
• Не кричіть, не дратуйтесь! Адже дитина дійсно може подумати, що ви її ненавидите. Вона  буде в розпачі, а Ви, оглухнувши від власного крику, дитячий  крик про допомогу не почуєте.
• Хваліть свою дитину! Не бійтеся і не скупіться, навіть якщо власний настрій нікуди... (до речі, це і засіб його поліпшити!) Ваше добре слово, обійми, поцілунок, ласкавий погляд — душевне підживлення на весь довгий і важкий день, не забудьте!

ТВІЙ ВІК – ТВОЇ ПРАВА

    Друже, чи знаєш ти, що Організація Об’єднаних Націй у Всесвітній декларації прав людини проголосила, що діти мають право на особливий захист, турботу і допомогу?

    Не знаєш!?

    Тоді ця сторінка якраз для тебе.

    Для початку нагадаємо, що дитиною є кожна людська істота до досягнення 18-річного віку.

    Всі діти, народжені у шлюбі або поза шлюбом, повинні користуватися однаковим соціальним захистом. (Всесвітня декларація прав людини. Стаття 25).

Дитина має право:

• Право на життя. Право на ім’я.
• Право на громадянство.
• Право на відсутність дискримінації.
• Право на свободу совісті і релігійних переконань.
• Право на життя з батьками.
• Право на працю.
• Право на відпочинок.
• Право на захист життя та здоров’я.
• Право на освіту.
• Право на відсутність рабства.
• Право на житло.
• Право на свободу слова.
• Право на отримання іинформації.
• Право корисування досягненнями культуры.
• Право створювати сім’ю.
• Право участі у науково-технічній та художній творчості.

    Народившись, дитина отримує право на громадянство, має право жити і виховуватися у сім’ї, знати своїх батьків, отримувати від них захист своїх прав і законних інтересів. На ім’я дитини може бути відкрито рахунок у банку.

    Півторарічний громадянин має право відвідувати ясла.

    Трьохрічний громадянин має право відвідувати дитячий садок.

    Шестирічний громадянин має право:

        - відвідувати школу;

        - самостійно заключати дрібні побутові угоди.

    Десятирічний громадянин:

        - дає згоду на своє всиновлення або передачу в прийомну родину, або відновлення батьківських прав своїх батьків;

        - висловлює свою думку про те, з ким із його батьків, після розірвання шлюбу,він хотів би жити;

        - має право бути заслуханим у ході будь-якого судового або адміністративного розгляду;

        - може вступати в дитячі суспільні об’єднання.

    Чотирнадцятирічний громадянин:

• може вибирати місце проживання (за згодою батьків);
• має право за згодою батьків укладати будь-які угоди;
• має право самостійно разпоряджатися своїм доходом, стипендією;
• здійснювати свої авторські права, як результат своєї інтелектуальної діяльності;
• може отримати дозвіл взяти шлюб у вигляді виключення, якщо склалися особливі обставини (при цьому наступає повна дієздатність);
• допускається вступ на работу з дозволу батьків (на легку працю не більше 4 годин у день);
• має право вимагати відміни усиновлення;
• може навчатися водінню мотоцикла;
• має право управляти велосипедом під час руху дорогами;
• несе карну відповідальність за деякі злочини;
• несе майнову відповідальність по укладених угодах, а також за заподіяну майнову шкоду;
• може бути виключений зі школи за порушення.

    П’ятнадцятирічний громадянин має право вступу на роботу (24 годинний робочий тиждень).

    Шістнадцятирічний громадянин має право:

        - отримати паспорт;

        - взяти шлюб при наявності поважних причин;

        - управляти мопедом при їзді по дорогах;

        - навчатися водінню автомобіля на дорогах в присутності інструктора;

        - заключати трудовий договір (контракт), рабочий тиждень не повинен перебільшувати 36 годин;

        - підлягає адміністративній та карній відповідальності за правопорушення.

    Сімнадцятирічний громадянин підлягає початковому ставленню на військовий облік (видається приписне свідоцтво).

    У 18 років настає повна дієздатність громадянина. Отримує всі права та має всі обов’язки.

СІМЕЙНІ ПРАВИЛА БЕЗПЕКИ

1. Придумайте разом з дітьми сімейний пароль, який кожен зможе використовувати в якості сигналу у випадку небезпечної ситуації.

2. Якщо ваша дитина добирається до будинку без супроводу дорослих, придумайте разом з нею постійний і найбільш безпечний маршрут. Домовтеся з дитиною про те, що вона постійно буде ходити саме цією дорогою.

3. Навчіть дитину берегти ключі і розкажіть їй, що робити, якщо вона їх втратить. Виходячи з дому, дитина повинна перевіряти, чи взяла вона  ключ з собою.

4. Обговоріть межі околиць, в яких дитина може гуляти.

5. Сформуйте у дитини звичку розповідати про те, як вона  проводить  час, коли залишається без вашого нагляду.

6. Дитина обов'язково повинна знати своє ім'я, імена батьків, домашню адресу і телефон.

7. Діти повинні знати, як і в яких випадках можна подзвонити в поліцію, протипожежну службу та швидку допомогу.

Правила для батьків

1. Поважайте дітей, не робіть самі і не дозволяйте іншим примушувати дитину робити щось проти її волі.

2. Якщо ваша дитина говорить про нездоровий  інтерес  до неї вашого чоловіка, співмешканця, брата, дядька, прислухайтеся до її  слів. Не залишайте дитину  наодинці з цією людиною. Зверніться за допомо-гою до дитячого психолога, зателефонуйте в службу довіри або поліцію.

3. Обговорюйте з дитиною особливості статевого розвитку, відповідайте на його питання про сексуальні стосунки.

       Батьки, пам'ятайте, що головним для дитини є ваша любов і  увага!

Якщо ви вважаєте, що дитині загрожує небезпека, не залишайтеся байдужими! Якщо ви думаєте, що дитина ваших знайомих або сусідів піддається насильству, негайно зверніться до міліції за телефоном 102 або територіальний відділ внутрішніх справ міста.

Відповідальність за жорстоке поводження з дітьми

   Закон України «Про охорону дитинства» (ст. 35), а також Закон України «Про попередження насильства в сім'ї» (ст. 15) вказують, що особи, винні у порушенні вимог законодавства про охорону дитинства, або ж вчинили на­сильство в сім'ї, несуть кримінальну, адміністративну або цивільно-правову відповідальність відповідно до законів України.

   Кримінальна відповідальність за діяння, що становлять насильство над дитиною в сім'ї або за її межами наступає згідно з Кримінальним кодексом України. Кримінальний кодекс України орієнто­ваний на захист дитини від будь-яких форм фізичного, психологічного, сексу­ального або економічного та соціального насильства над дитиною в сім'ї або поза нею та постійно вдосконалюється в цьому напрямку. Дії, які складають жорстоке поводження з дитиною, враховуючи комплексний характер цього поняття, можуть містити склади злочинів, передбачених широким переліком статей Кримінального кодексу України.

   Серед них умовно можна виділити три групи.

   До першої групи належать склади злочинів, які можуть бути скоєні сто­совно будь-яких осіб, у тому числі, по відношенню до дітей.

   До таких злочинів належать:

-   умисне вбивство (ст. 115 ККУ);

-   вбивство через необережність (ст. 119 ККУ);

-   умисне тяжке тілесне ушкодження (ст. 121 ККУ);

-   умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження (ст. 122 ККУ);

-   умисне легке тілесне ушкодження (ст. 125 ККУ);

-   побої і мордування (ст. 126 ККУ);

-   катування (ст. 127 ККУ);

-   погроза вбивством (ст. 129 ККУ) та деякі інші.

   До другої групи належать склади злочинів, вчинення яких по відношенню до неповнолітнього або малолітнього визначено законодавством як кваліфі­куюча обставина, що тягне за собою більш суворе покарання, передбачене частинами другими, третіми тощо відповідних статей Кримінального кодексу України.

   Слід окремо звернути увагу на такі злочини, як торгівля людьми або інша незаконна угода щодо людини (ст. 149 ККУ), а також сутенерство або втягнення особи в заняття проституцією (ст. 303 ККУ). Вчинення цих злочинів по відношенню до неповнолітнього або малолітнього передбачено як кваліфі­куючу обставину (відповідно, ч. 2, 3 ст. 149 ККУ та ч. 3,4 ст. 303 ККУ).

   Слід підкреслити, що ці статті містять примітки стосовно вчинення вка­заних злочинів по відношенню до дитини, які відтворюють міжнародні стан­дарти щодо попередження жорсткого поводження з дітьми, а саме вимоги Протоколу про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жін­ками і дітьми, і покарання за неї, що доповнює Конвенцію ООН проти транс­національної організованої злочинності, а також Факульта-тивного протоколу до Конвенції про права дитини щодо торгівлі дітьми, дитячої проституції і ди­тячої порнографії.

   Третю групу становлять злочини, які можуть бути скоєні тільки по відно­шенню до дитини, оскільки особу потерпілого від таких злочинів, яким може виступати тільки дитина, передбачено їх основних складом.

   До таких злочи­нів належать:

-        умисне вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини (ст. 117 ККУ);

-        неналежне виконання обов'язків щодо охорони життя та здоров'я ді­тей (ст. 137 ККУ);

-        підміна дитини (ст. 148 ККУ);

-        експлуатація дітей (ст. 150 ККУ);

-        використання малолітньої дитини для заняття жебрацтвом (ст. 150-1 ККУ);

-        статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості (ст. 155 ККУ);

-        розбещення неповнолітніх (ст. 156 ККУ);

-        ухилення від сплати аліментів на утримання дітей (ст. 164 ККУ);

-        злісне невиконання обов'язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування (ст. 166 ККУ);

-        незаконні дії щодо усиновлення (удочеріння) (ст. 169 ККУ). 

   Законом України «Про внесення змін до Кримінального та Сімейного кодек­сів України щодо усиновлення» від 4 червня 2009 р. запроваджено більш жорсткі заходи кримінальної відповідальності за вчення цього злочину;

-        втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність (ст. 304 ККУ);

-        спонукання неповнолітніх до застосування допінгу (ст. 323 ККУ);

-        схиляння неповнолітніх до вживання одурманюючих засобів (ст. 324 ККУ).

    До групи злочинів, які можуть бути скоєні тільки по відношенню до дити­ни, примикає також злочин, передбачений ст. 167 ККУ «Зловживання опікун­ськими правами». Потерпілими від цього злочину можуть бути як діти, так і повнолітні особи, щодо яких встановлено опіку чи піклування, проте такі дії нерідко вчинюються саме по відношенню до неповнолітніх і малолітніх.

   Адміністративну відповідальність за діяння, які полягають у насиль­стві щодо дитини в сім'ї та поза нею, передбачено не лише cт. 173² Кодексу України про адміністративні правопорушення, а й у випадках вчинення таких адміністративних правопорушень, як:

-        нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до гро­мадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спо­кій громадян, утворюють дрібне хуліганство і тягнуть за собою адмі­ністративну відповідальність за ст. 173 КУпАП;

-        якщо під час насильства в сім'ї було допущено порушення тиші на вулицях, площах, у парках, гуртожитках, житлових будинках та інших громадських місцях у заборонений рішеннями сільських, селищних, міських рад час, то таке діяння тягне за собою відповідальність за ст. 182 КУпАП;

-        доведення неповнолітнього до стану сп'яніння батьками неповноліт­нього, особами, які їх замінюють, або іншими особами охоплюється ст. 180 КУпАП;

-        ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбаче­них законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей тягне адміністра­тивну відповідальність за ст. 184 КУпАП.

ПРАВИЛА КОРИСТУВАННЯ ІНТЕРНЕТОМ

   Якщо ваші діти користуються Інтернетом, ви, без сумніву, турбуєтеся про те, як уберегти їх від неприємностей, які можуть підстерігати їх в подорожі по цьому океані  інформації.

   Хоча значна частина ресурсів Інтернету не може завдати шкоди дітям, розповсюдження матеріалів, призначених тільки для дорослих чи неприй-нятних з якоїсь іншої причини, може легко призвести до неприємних наслідків. Крім того, на жаль, зустрічаються люди, які намагаються за допомогою Інтернету вступати в контакт з дітьми, переслідуючи небезпечні для дитини  цілі.

   Можливі небезпеки, з якими пов'язаний доступ дітей до мережі Інтернет:

• Недопустимі  матеріали. В Інтернеті дитина може зіткнутися з матеріалами, пов'язаними з сексом, що провокують виникнення ненависті до кого-небудь або  спонукають до скоєння небезпечних або незаконних дій;
• Неприємності, пов'язані з порушенням законів або фінансовими втратами.

   У дитини можуть обманним шляхом дізнатися номер вашої кредитної картки, і це спричинить фінансові втрати. Дитину, також можуть схилити до вчинення дій, що порушують права інших людей, що в кінцевому рахунку, призведе до виникнення у вашій сім'ї проблем, пов'язаних з порушенням законів;

• Розголошення конфіденційної інформації. Дітей і навіть підлітків можуть умовити повідомити конфіденційну інформацію. Відомості особистого характеру, такі як ім'я та прізвище дитини, його адресу, вік, стать, та інформацію про сім'ю можуть легко стати відомі  зловмисникові. Навіть, якщо відомості про вашу дитину запитує заслуговуючи  довіри організація, ви все одно повинні піклуватися про забезпечення конфіденційності цієї інформації;
• Проблеми технологічного характеру. За недогляд дитини, відкривши  незрозуміле вкладення електронної пошти чи загрузивши  з веб-вузла "небезпечний" код, у комп'ютер може потрапити вірус, "черв'як", "троянський кінь", "зомбі" або інший код, розроблений зі злим умислом.

   Запобіжні заходи:

   Поговоріть з дітьми. Перше, що необхідно зробити, — це пояснити дітям, що знаходження в Інтернеті багато в чому нагадує перебування в громадському місці. Багато небезпек, які підстерігають користувачів Інтернету, дуже схожі з ризиком, що виникають при спілкуванні з чужими людьми, і діти повинні розуміти: якщо вони не знають людину, з якою вступили в контакт особисто, це означає, що вони спілкуються з незнайомцем, що заборонено і в реальній, а не тільки у віртуальній дійсності.

   Розробіть правила користування Інтернетом:

• Чітко поясніть дітям, відвідування яких веб-сайтів є прийнятним і якими правилами слід керуватися при користуванні Інтернетом. Наведіть зрозумілі і наочні приклади того, що слід шукати, і переконайтеся в тому, що діти звернуться до вас, якщо зіткнуться з не вселяючими довіри або сумнівними матеріалами;
• Паролі. Попередьте дітей про те, що вони не повинні нікому повідомляти свої паролі, навіть якщо людина стверджує, що є співробітником вашого постачальника Інтернет-послуг (наприклад представляється вашим провай-дером). Постачальник послуг Інтернету ніколи не буде питати, який у вас пароль;
• Розробіть "домашню" політику. Складіть список того, що можна і чого не можна робити будь-якому члену вашої сім'ї при використанні Інтернету.

   Наприклад: не можна розголошувати інформацію особистого характеру.    Поясніть дітям, що вони не повинні повідомляти своє прізвище, адресу, номер телефону або давати свою фотографію. Дитина ні в якому разі не повинна погоджуватися на особисту зустріч з "віртуальним другом " один  без дозволу і присутності батьків. Не можна нічого купувати через веб-сайт, діяльність якого здійснюється через небезпечний сервер. Перед тим як зробити покупку, необхідно завжди питати дозволу дорослих;

• Слід або не допускати використання дитиною чату, або контролювати це заняття. Крім того, потрібно переконатися в тому, що обраний нею чат є керованими і підтримується заслуговуючої  довіри компанією або організацією;
• Встановіть комп'ютер у приміщенні, що використовується всіма членами сім'ї, а не в кімнаті дитини. Це спростить контроль за перебуванням дітей в Інтернеті. Скористайтеся сучасними технологіями;
• Контролюйте вхідні та вихідні повідомлення електронної пошти своєї дитини. Знайомтеся з його "віртуальними друзями подібно до того, як ви знайомитесь з "реальними";
• Регулярно переглядайте журнал веб-браузера. З нього ви дізнаєтеся, які веб-сайти відвідували ваші діти і як часто вони це робили;
• Налаштуйте веб-браузер в режимі забезпечення безпеки.

        Пам'ятайте!

   Ці прості заходи, а також довірливі бесіди з дітьми про те, яких правил їм слід дотримуватися при використанні Інтернету, дозволять вам відчу-вати себе спокійно, відпускаючи дитину в пізнавальну і безпечну подорож по Всесвітній мережі.

ВПЛИВ СОЦІАЛЬНИХ  МЕРЕЖ НА  ДИТИНУ

   Соціальні мережі, ніби-то такі нешкідливі на перший погляд, несуть у собі серйозну загрозу.

   Дитина, перебуваючи в соцмережах, настільки звикає до того, що його постійно оцінюють і зауважують, що в реальному середовищі йому важко. І або у нього настає депресія, або він цілком занурюється в мережу, відгороджуючись від світу. Дитина, вихована в соцмережах, не вміє розбиратися в людях, не здатна грамотно розмовляти і будувати діалог, не обтяжує себе такими почуттями, як співчуття.

НІЧОГО НЕ БУДЕ

   У дітей стираються набагато більш важливі границі. Вони не відчувають відповідальності. Дитина може уявити себе в Мережі ким завгодно, показати тільки свої вигідні риси. Вона сама  вибирає, з ким дружити, а з ким ні. І якщо щось одне не влаштувало , легко можна поставити в ігнор. І не треба нічого пояснювати.

   Так само легко можна образити людину, принизити і розтоптати. І все це зійде з рук, та і сліз і переживань свого ворога дитина не побачить, їй  не стане соромно.

   Підростаюче покоління має занадто підвищений інтерес до соцмереж, але рідко уявляє собі наслідки надмірної відкритості та гіперкоммунікативности. Гонка за кількістю друзів, нерозбірливість в контактах, безвідповідальність і сумнівна обізнаність про privacy-налаштування профілів, як і благі наміри ведуть прямо в пекло, - упевнений засновник компанії «Лабораторія Касперського» Євген Касперський.

   Схема далі починає розкручуватися самостійно. Залишимо за дужками, що сидять в соцмережах педофіли, маніяки, злодії. Про це написані трактати. Є загрози і страшніше. Нібито друзі кидають страшне і жорстоке відео. І всі дивляться. Потім з радістю коментують це.

   Особливо сильно змінюється поведінка людини під впливом групи. Спрацьовує закон натовпу. Відбувається «отупіння» маси, зниження загального рівня інтелекту. Кожен окремо так би не вчинив, а в натовпі  знімається особиста відповідальність за скоєне. А в підлітковому віці бажання бути прийнятим в групу однолітків сильніше будь-якої іншої потреби. Підліток автоматично відповідає своєму другові, а потім його підтримують ще 10 - 20 - 100, а іноді і тисячі йому подібних!

МАСШТАБИ КАТАСТРОФИ

   Не знають, з ким «дружать»

   Більше чверті дітей проводять в Мережі від 7 до 14 годин в тиждень - тобто близько одного-двох годин в день, кожна шоста дитина - від 14 до 21 години, кожен п'ятий - більше 21 години на тиждень. Частина цих дітей в прямому сенсі живуть в Мережі, проводячи онлайн по двоє або троє діб на тиждень. Більше 80% підлітків мають профіль у соціальній мережі, у кожного шостого з них - більше 100 друзів, 4% дітей мають понад 300 друзів у соціальній мережі.

   Цікаві факти: 22% користувачів соцмереж від 16 до 24 років узагалі не знають людей, з якими вони «дружать». Немає ніякої гарантії, що приватна інформація з профілів і «стін» не потрапить в «неправильні» руки.

   Фахівці вважають, що соціальні мережі повинні контролювати все, що розміщують користувачі, особливу увагу приділяти дітям. Але поки ні в кого немає ніякої відповідальності.

    Поради батькам. Як захистити дитину від жорстокості в Інтернеті?

   - З самого дитинства треба привчати до самостійності і відповідальності за свої вчинки, а головне - формувати здатність до співчуття і співпереживання.

   - Прищеплюйте дитині моральні цінності тільки особистим прикладом, який навчить його бачити в кожній людині доброту.

   - Обережно і коректно контролюйте, з ким дитина дружить, чим займається, що дивиться і читає. Обмежуйте час перегляду телевізора і комп'ютерних ігор. Але не прямим наказом чи забороною, а пропозицією інших цікавих занять, бажано активних і на свіжому повітрі. Нехай він рухається і відчуває радість від цього. Адже коли дитина сидить за комп'ютером, всі його фізичні навантаження полягають лише в русі мишкою по столу.

   - Необхідно стежити, щоб гра на комп'ютері не підміняла реальне спілкування з однолітками та друзями.

   - Категорично забороняється грати в комп'ютерні ігри перед сном.

   - Потрібно контролювати зміст ігор: виключати сюжети з насильством, жорстокістю, нездоровим азартом, окультно-сатанинської тематикою та іншими морально негативними темами

   - Знайдіть для дитини заняття по душі, де він зможе дати вихід накопиченої енергії і отримає можливість самоствердитися і чогось досягти.

   - Частіше розмовляйте з дитиною про його ставлення до різних соціальних явищ, інших людей, обговорюйте фільми і книги. Це заповнить культурний вакуум.

   - Навчіть правильно реагувати на агресорів (не звертати уваги або перетворити відбувається в жарт і ін).

   - Будь-якому підлітку потрібна ваша переконаність: «Ти - сильний!» Впевнена в собі людина не стане доводити свою значущість жорстокістю.

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ «Як зберегти внутрішній спокій в родині»

   Метою будь-якої сім’ї є прагнення до сімейної гармонії. Вона повинна бути збудована на ґрунті взаємної любові та поваги поміж членами родини. При цьому треба враховувати, що всі члени сім’ї різні.

     Ми хочемо говорити про атмосферу в сім’ї, про ауру, енергетику любові, що в ній панує і царює.

     Нехай кожний із нас (маленька у вас родина чи велика, батьки ви чи діти, котрі живуть з ними) відповість на запитання, що особисто він зробив, щоби в його сім’ї була гармонія та любов. Щоб чогось досягнути, треба докласти зусиль.

    Правильний вибір – любов, навіть якщо перед нашим уявленням стоять гори перешкод і ми думаємо: «Але це просто нереально! Це неможливо, я пробував…» Однак якщо ми хочемо, щоб у нашій родині насправді була атмосфера любові, то ми повинні постійно цьому вчитися.

     Вірогідно, що за довгі роки спільного, сумісного життя члени родини так ніколи й не говорили про свої почуття один одному.

    Як членам родини уникнути суперечок, зберігаючи при цьому мир? І як навчитися тактично та м’яко висловлювати свої почуття? «Мені не слід було б цього говорити!», «І хто мене за язика тягнув?» Напевно, багатьом знайомі подібні почуття, що виникають після розмови з ближніми.

     Спілкування – це мистецтво, якому треба вчитися. І як у будь-якій справі, одним воно дається легко, іншим, щоб ним опанувати, знадобиться довго і вперто вчитися та працювати. Але навіть якщо спілкування дається вам із трудом, ви можете навчитися висловлювати свої думки у добрій, поважній манері та бути хорошим співбесідником.

     Процес спілкування криється не тільки у тому, щоб говорити. Дві людини можуть довго розмовляти, але безрезультатно. Ну що з того, якщо вони один одного не слухають. Навряд чи це можна назвати справжнім спілкуванням. Тому велике значення в успішному спілкуванні має вміння слухати. Багато сімей від цього стануть тільки міцнішими, якщо навчаться чути  один одного і підтримувати відкрите спілкування. Адже завдяки відвертому спілкуванню можна уникнути непорозуміння. При цьому не забувайте, що природа недарма дала людині двоє вух і тільки один язик. Мабуть, щоб більше слухати, ніж говорити.

     Коли ваші думки розрізнюються, тим більше, якщо у вас виникли серйозні непорозуміння, не треба реагувати на все мовчанкою. Цим ви тільки продемонструєте, що ігноруєте співбесідника. 

    Завжди пам’ятайте, що спілкування – це велике і непросте мистецтво, якому треба постійно вчитися та ще й працювати над його вдосконаленням. Воно повинно бути доступним і зрозумілим.

     Підтримуючи відкритість у спілкуванні та проявляючи любов, ви навчитеся більш вільно висловлювати свої думки, навіть якщо доведеться розв’язувати найсерйозніші непорозуміння.

     Дуже важливо вміти спілкуватися завжди, за будь-яких обставин і ситуацій. Буває, що в сім’ях іноді розмовляють тільки за необхідності: «Дай ложку!», «Де чай?», «Хліба купи!», «Черевики прибери!» Не забувайте, що сім’я – місце спілкування. Щоб дійсно це було так, треба виділити час для розмови, хоча б просто тому, що ми любимо один одного. Заради цього ми готові жертвувати своїм часом: другу, один одному, дітям, батькам, бабусі з дідусем. Усім членам сім’ї слід уміти розмовляти. Замислимося над тим, чи створюють атмосферу любові наші розмови. Що ми говоримо у сім’ї? Чи можна це назвати любов’ю?

    Не менш важливо не тільки те, що ми говоримо, а як ми говоримо, тобто в якому тоні. Коли ми говоримо, чи відчувається в тоні голосу любов? Іноді людина так захищає себе: «Та я нічого такого не сказав! Та й взагалі це літературне слово». Але деякими літературними словами і тоном голосу можна не тільки дуже образити, але навіть убити людину. А можна сказати так, що співбесідник одразу зрозуміє: його люблять, тому так говорять. Якщо ми хочемо, щоб у нашій сім’ї була атмосфера любові, то не дозволяйте собі розмовляти в образливому тоні, а також кричати, бо крик – це прояв слабкості та неповаги.

     Найвище щастя у сім’ї – це коли кожна дитина впевнена, що її люблять татусь і матуся, коли дідусь і бабуся впевнені, що їх люблять діти та онуки, коли чоловік впевнений у любові дружини, а дружина – в коханні чоловіка. Якщо ти хочеш відчути це щастя та бажаєш, щоб тебе любили, почни любити сам!

    Кожен батько або мати «зі стажем» знає, що виховання - процес взаємний. З дитиною ми вчимося встигати зробити всі свої справи, планувати свій час і не дратуватися від повторення монотонних процедур, вчимося терпінню, доброті і самій любові... Проте все це не означає, що потрібно потурати спробам дитини керувати поведінкою дорослих. Тим більше, що іноді істерикою, плачем і криком діти натурально намагаються домогтися неможливого.

    Що таке дитяче вередування і звідки воно береться.

Звідки береться дитяче вередування? Ось найпоширеніші  версії:

- сонний або втомився, ось і вередує;

- перехвилювався - багато вражень, нових людей і т. д .;

- як що не по його, так починає!

- захворів, може... лоб не гарячий?

    Зовнішні чинники назвати причиною дитячого вередування найпростіше. Набагато складніше пошукати причину в самій дитині.

     Але як «розшифровувати» капризи?

    У деяких випадках діти дійсно вередують, наприклад, від втоми, і послання її очевидне.           Вкласти спати, дати водички - і все мине. Тобто в деяких випадках достатньо задовольнити потребу дитини, але якби завжди все було так просто.

     Примхи властиві всім.

     Особливості характеру дитини і вік - ключові фактори, які необхідно враховувати при вередуванні. Наприклад, через вередування  становлення особистості (горезвісне «ні-ні-ні!» в 2-3 роки) проходять майже всі.

     Вередування у дітей до двох років.

   У малюків до двох років вередування дійсно найчастіше обумовлене ситуацією. Тут доречна профілактика: безпечне звичне оточення, дотримання режиму дня.

     Вередування у дітей від двох до п'яти років.

    У цьому віці дитина «промацує» межі дозволеного, намагається керувати дорослими, «показувати характер» і висловлювати свою незгоду з тими чи іншими обставинами. Тут головне для батьків - витримати баланс між потуранням вередуванню і придушенням особистості.

       Вередування у дітей після п'яти років.

   Коли характер більш-менш сформовано, вередування - тривожний сигнал. Це означає, що дитина звикла домагатися бажаного за допомогою плачу і крику.

        Що робити? Не вестися і не піддаватися маніпуляції.

7 кроків до порятунку від вередування

     Найскладніше для дорослого - зреагувати правильно. Тому нижче викладемо сім простих порад щодо впорання з вередуванням.

   1. Спокій, тільки спокій.

   Намагайтеся зберегти самовладання. Пам'ятайте, що кричати і нервувати безглуздо, адже дорослий тут - ви. Спокійно поясніть, за необхідності кілька разів, що криком і плачем дитина нічого не зможе домогтися. Можливо, реакція послідує не відразу - почекайте, поки дитина заспокоїться. Спокійні бійми відмінно допомагають під час істерики - не забувайте про них. Повторюйте дитині, що любите її, навіть коли вас засмучує її поведінка.

    Запитайте дитину, що саме її настільки не влаштовує. Присядьте, щоб ваші очі були на одному рівні, візьміть дитину за руку. Найголовніше в момент істерики - ваш спокій. Будьте «якорем» у дійсності, що стала ворожою.

   Пам'ятайте, що тривога дитини тільки посилиться, якщо вона відчує, що ви стурбовані. Ваш переляк - знак того, що ситуація і справді небезпечна. Ваше роздратування, злість, розгубленість - все це служить істериці своєрідним паливом. Тому не нервуйте і рахуйте про себе до ста.

   2. Терпіння.

    Коментарі та поради оточуючих під час істерики є додатковим подразником. Постарайтеся вивести дитину  в окреме місце - чим менше глядачів, тим краще.

    3. Стійкість і послідовність.

   Не піддавайтеся в жодному разі - ваша заборона повинна бути непорушною (адже вона викликана об'єктивними причинами, правда?). Дозволяючи дитині що завгодно, аби тільки не спровокувати новий скандал, ви готуєте грунт для багатьох майбутніх проблем - пам'ятайте про це.

    4. Будьте логічними та зрозумілими.

    Зворотній зв'язок - одна з потреб, задоволення яких малюк намагається домогтися.

   Поговоріть з дитиною. Наслідки своєї поведінки діти розуміють вже у віці старше чотирьох років. Встановіть зрозумілі для дитини правила і будьте послідовні.

    5. Відволічіть дитину.

   У деяких випадках карати марно. Перемкніть увагу.

Наприклад, попросіть щось перенести або знайти що-небудь.  Так дитина відволікається на виконання складної дії, одночасно відчуваючи, що її чують, і відчуваючи свою значимість.

   6. Профілактика.

   Вередування можна уникнути майже завжди. Намагайтеся не створювати стресових ситуацій. Наприклад, якщо дитина голодна або втомилася, виконувати якусь роботу - однозначно погана ідея.

   7. Не лишайте дитину віч-на-віч з емоціями.

   Залишати дитину одну не варто, навіть якщо істерика вже передається і вам.

Звичайно, реагувати і вестися не можна. Зрештою, часто вередування - лише спосіб дитини затвердити своє «я». Найкраще рішення - зберігати спокій і робити те, що ви робили раніше. Так дитина буде розуміти, що крик марний, ваші рішення остаточні, але при цьому ви поруч, а вона - у безпеці.

   Зберігайте душевну рівновагу разом. І пам'ятайте, головне у вихованні - особистий приклад. Працюйте над собою - і така дрібниця, як дитяча істерика, не зможе вивести вас з рівноваги.

Джерела:

Сімейний портал «Справи сімейні»

Маргарита Костевська, Психолог,

арт-терапевт Центру партнерських відносин Persona

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ «Встановлення розпорядку дня з метою організації домашньої зайнятості членів родини»

   Ситуація карантину, коли вся сім’я знаходиться в одному приміщенні може мати негативний вплив на емоційний стан членів родини. У таких умовах в першу чергу важливо «втримати себе», навчитися організовувати раціонально свій час, бо лише так  можливо втримати свій світ. Чіткий встановлений розпорядок дня допоможе членам родини продуктивно, гармонійно проводити час, спілкуватися, працювати, навчатися…

   В першу чергу потрібно переглянути і створити новий розподіл обов’язків для всіх членів сім’ї. Наприклад: кожен прибирає за собою, приготування їжі по черзі та ін.

   Батькам рекомендується створити графік роботи за комп’ютером та догляду за дітьми. Розклад можна об’єднати з справами по дому, ідеями для дозвілля, прогулянкою, бажано його роздрукувати і прикріпити на стіну (можна зробити його з картинками, тематичними наліпками тощо). Він буде нагадувати дорослим і дитині про справи на день й розвиватиме навичку самоконтролю..

   Варто складати план на кожен день. Формувати його можна на папері, в смартфоні, в голові. Розпорядок дня ніхто не скасовував – підйом, чищення зубів, зарядка, провітрювання квартири. Прокидатися варто щодня в один і той самий час, обов’язково снідати. Корисно щодня робити, окрім обов’язкової роботи, щось цікаве і щодня різне. Нам варто навчитися збалансовувати всі важливі сфери життя – родина, діти, праця, навчання, турбота про себе, тощо
    В умовах карантину не варто розслаблятися і спати стільки завгодно. Налагодьте сон. Не варто перетворюватися на 100% сову! Лягайте спати до 23:00-23:30 та прокидайтеся до 8:00-8:30. Нормальний сон  - це красива шкіра, енергія, адекватна поведінка всіх членів родини.

   Вранці обов’язково робіть зарядку, це запорука позитиву на увесь день. Протягом дня варто не  лише працювати, а й займатися фізичними вправами, стежити за раціоном харчування.

   Будьте у постійному контакті з дитиною. Поясність дітям, що зараз вимушені умови, коли батьки, навіть перебуваючи вдома, будуть трохи зайняті якусь частину дня. Попередьте, що ви попрацюєте, а потім пограєте разом.  

   Для дітей дошкільного віку варто розробити цікаві ігри, які можна сумістити з корисними хатніми справами. Приміром, можна зробити прибирання у кухні або затіяти приготування нової страви та залучити до цього дитину – це розвиток.

   Для дітей, які навчаються потрібно організувати робоче місце. Середовище, що не відволікає увагу, дозволить школярам навчатися ефективно та допоможе почуватися більш спокійно. Тож під час виконання завдань дитиною намагайтеся забезпечити відсутність сторонніх шумів — вимкніть сповіщення мобільного телефону, комп’ютера, телевізор та радіо, голосно не розмовляйте. Якщо у вас є малюк, намагайтеся підлаштувати час для навчання в тиху годину (коли він спить).

   Не змушуйте дітей цілий день вчитися і робити уроки. Це буде не ефективно, і від напруги у дитини зіпсується настрій, а далі і у батьків. Привчіть дітей робити невеличкі перерви під час виконання самих завдань: виходити на балкон чи терасу, присідати, виконувати дихальні вправи тощо. У пригоді можуть стати заняття з йоги. Адже навчання невеликими блоками дозволяє мозку краще зрозуміти та зберегти інформацію. А фізична активність покращує кровообіг, активізує фізіологічні процеси, що сприяють сприйняттю, відтворенню й опрацюванню інформації. Для того, щоб ефективно організувати навчальний процес вдома, потрібно включити навчання в режим дня дитини. Щоб вона чітко знала, що вранці вона 2 години займається, до прикладу, математикою і проходить онлайн-курс з англійської мови, а після обіду створює проект (робить поробку) і читає.

   Зазвичай найпродуктивнішим часом для навчання є ранок. Хоча, звісно, складаючи розклад, орієнтуйтеся на особливості власної дитини.

   В онлайн-заняттях і дистанційному навчанні загалом ви можете регулювати навантаження і вибудовувати гнучкий графік. Тож навчальні години можуть тривати трохи більше або менше, залежно від віку дитини та її індивідуального темпу.

   Найпродуктивнішою частиною дня є дообідній час – на ці години розподіліть уроки для дітей тривалістю 25-35 хвилин. Поясніть дитині матеріал, перегляньте з нею кілька прикладів, дайте завдання, потім перевірте його. Діти дорослого шкільного віку самостійно можуть прочитати нову тему, виконати завдання до неї. Враховуючи доступність онлайн-курсів, хочеться взятися відразу за декілька дисциплін, однак не навантажуйте дитину відразу багатьма курсами, обирайте їх поступово. Орієнтуйтеся на можливості, темпи дитини, її потреби та вподобання. Перевірте, чи підходить їй подача матеріалу на обраній онлайн-платформі.

   Для кращого фокусування є чудова методика, яку радить американська професорка Барбари  Оуклі, авторка супер популярного курсу Learning  how  to learn – "метод помідору".

   Суть методики полягає у повному фокусуванні на короткий проміжок часу. Ставимо таймер і 25 хвилин приділяємо цілковитому зануренню в навчання, потім 5 хвилин відпочиваємо.

   Це якраз під силу дитині, і сама думка про те, що прямо зараз попрацювати треба 25 хвилин, а не скажімо, годину, звучить набагато привабливіше.

   Якщо молодшому школяру важко морально впоратися з певним обсягом роботи, запропонуйте йому намалювати на аркуші кола, які відповідають кількості необхідних завдань, і по черзі розфарбовувати чи закреслювати їх. Виконали одне завдання — і закреслили коло.

   Коли чергова справа зі списку, складеного напередодні, виконана, варто перепочити. Влаштовуйте хвилини релаксації. Увімкніть спокійну музику. Ляжте разом з дитиною на підлозі. Займіть зручну для себе позу. Поставте умову: якщо хтось ворухнеться, йому доведеться….

   Дуже важливо, щоб під час відпочинку дитина уникала перебування перед монітором (не гортала стрічку новин у соціальних мережах, не переглядала відео та не грала в комп’ютерні ігри), щоб її оченята могли повноцінно відпочити.

   Щодня виділяйте конкретний час, коли діти можуть використовувати свої гаджети: грати в ігри, дивитися мультфільми… В цей час можна приділити час особисто для себе: релаксуйте, зробіть для себе щось приємне…

   Влаштовуйте вечори — без роботи, навіть без розмов про роботу.

   Пам’ятайте, ваша здатність мотивувати себе і дітей стане одним з найважливіших аспектів протягом наступних днів та тижнів, тому використовуйте час.

Психологічні рекомендації педагогам «Як уникнути погіршення психологічного стану та «емоційного вигорання» в умовах карантину»

  Як ви ставитесь до роботи, яку треба брати додому і робити щодня допізна, а ще й у вихідні та у відпустці? І ні, не лише в період дедлайнів і не тому, що ви працюєте віддалено або через те, що робота – ваша любов і пристрасть. Йдеться про щодня й понаднормово – за рахунок сну, відпочинку, спілкування з родиною, розваг, спорту, сніданку та вечері…

  Працюючи дистанційно ми втрачаємо баланс між роботою та особистим життям. Зникають рамки робочого дня, вечір із родиною перетворюється у вечір з ноутбуком і новим завданням. Так непомітно ми виснажуємося і вже не в змозі контролювати свій емоційний стан. Це шкодить в першу чергу нам і нашому оточенню: дітям, нашій половинці. Тому, щоб уникнути «емоційного вигорання», працюючи вдома, слід дотримуватися певних правил розпорядку та організації.

  Візьміть собі за правило заводити будильник для того щоб контролювати час, не пересиджувати за роботою біля комп’ютера. Дозвольте собі працювати за таймером від «сигналу» до «сигналу». За дзвінком вимикайте все та ідіть відпочивати.

  Обов’язково робіть повноцінні  обідні перерви. Не забирайте в себе можливість відпочити, переключитися з робочих завдань на турботу про себе і близьких.  Тим більше, що шкідливо одночасно їсти і займатися розумовою діяльністю.

  Проговорюйте спірні питання, які вас хвилюють по телефону з колегами, так ви уникнете непорозумінь і негативу, які можуть виникнути в ході роботи.

  Обов’язково складайте список завдань на день і дотримуйтеся його. Якщо ви виконуєте якесь велике завдання, діліть його на кілька днів. По мірі виконання ставте позначки і ви будете бачити свій прогрес.

  Вмійте бути ледачим! Проблема педагогів у тому, що вони розвивають бурхливу діяльність, але забувають думати про себе. Пам’ятайте: думати про себе – ваш головний обов’язок.

  Хваліть себе самого тричі на день: вранці, вдень і ввечері. Застосовуйте таку магічну формулу самонавіювання:”Я геніальний, найкращий педагог. Усім педагогам педагог, мене діти слухаються, мене батьки поважають, мене адміністрація поважає, а як я сам себе люблю, цього і не висловити”.

  Плануючи робочий день, обов’язково виділяйте час для емоційного відпочинку. Так, обідню перерву можна із користю для здоров’я провести під музичний супровід, перегляд сімейного фото.

  Варто впорядкувати власні думки та бажання. Не слід хапатися за все й одразу в гонитві за примарним результатом або похвалою керівника.

  Відомо, що саме фізична активність додає сил та енергії, покращує сон. На рівні психіки, фізичні вправи вдосконалюють здатність до планування та прийняття рішень, покращують настрій, знижують рівень тривоги та стресу, підвищують самооцінку. На біохімічному рівні, фізична активність стає природним джерелом для хімічних речовин мозку. Таким чином у мозку збільшується рівень серотоніну, ендорфінів тощо. Між станом тіла й розумом є тісний зв’язок: неправильне харчування, зловживання спиртними напоями, тютюном посилюють прояви синдрому вигоряння. Ні за яких обставин не можна нехтувати повноцінним сном, адже тільки в цей час мозок відпочиває та накопичує енергію на наступний день.

Поради «Як уникнути синдрому «професійного вигорання».

—    Любіть себе.

—    Будьте уважні до себе: це допоможе своєчасно помітити перші симптоми втоми.

—    З'ясуйте, що саме вас тривожить та зачіпає за живе.

—    Припиніть шукати в роботі щастя або порятунку.

—    Знаходьте час не тільки на робоче, а і на приватне життя.

—    Припиніть жити життям інших. Живіть своїм власним. Не замість людей, а разом з ними.

—    Якщо вам дуже хочеться комусь допомогти або зробити за нього роботу, запитайте себе: чи так це йому потрібно? Може, він впорається сам?

—    Сплануйте свій день.

—    Робіть «тайм-аути». Для забезпечення психічного та фізичного благополуччя  дуже важливо відпочивати від роботи та інших навантажень.

—    Навчіться керувати своїми емоціями.

—    Відмовтеся від думки, що у вас щось не вийде. Якщо ви думаєте так, то це може стати істиною, оскільки  ви самі переконаєте в цьому інших.

—    Усміхайтеся, навіть якщо вам не дуже хочеться.

—    Робіть фізичні вправи не менше 30 хвилин на день.

—    Вмійте сказати “НІ”.

—    Вживайте вітамін Е.

  Дуже важливо навчитися контролювати свої думки та емоції. Варто пам’ятати:  має значення не те, що з нами відбувається, а те, як ми це сприймаємо.

  На формування усвідомлення своєї вартості, позитивного сприйняття свого «Я», розвиток почуття самоповаги спрямована психологічна вправа  «Мій портрет у променях сонця».

  Дуже допомагає справитися з виснаженням, поганим настроєм арт-терапія. Це спосіб, який не має протипоказань та підходить кожному.

  Малюйте наприклад, щось красиве – квіти, натюрморт, пейзаж з картинки чи з натури.

  Співайте, танцюйте або пишіть щоденник чи оповідання.

  Звісно, і сім’я – це потужний чинник. Добре, коли ви обговорюєте свої проблемні питання з рідними. Кожен член сім’ї має свої підходи вирішення проблем . Обмінюйтесь ними.

Психологічні особливості оцінювання знань, умінь і навичок учнів.

  Оцінювання навчальних досягнень учнів є одним із необхідних компонентів навчально-виховного процесу, оскільки дає змогу одержати якісну характеристику засвоєння учнями навчального матеріалу. Разом з тим, вчитель має змогу оцінити позитивні і негативні аспекти своєї роботи, і, по можливості, вносити зміни в методи роботи, шукаючи той індивідуальний стиль, який і творить справжнього педагога, та й учень не стоїть осторонь процесу оцінювання, виробляючи своє ставлення до оцінювальних знань, адже думка друзів, товаришів, батьків про його шкільні успіхи йому не байдужа.

  Оскільки навчання являє собою спільну діяльність педагога і учнів, навчальна оцінка завжди є і соціальною оцінкою, впливаючи на кожного учня і групу учнів в цілому. Тому при проведенні оцінювання завжди треба думати не лише про норми і критерії оцінювання, а й про те, як вплине оцінка на конкретного учня, що змінить в його поведінці.

  Розрізняють такі типові суб’єктивні помилки оцінювання у навчанні:  логічні помилки, помилки великодушності, помилки зверхності, помилки контрасту, помилки центральної тенденції, помилки близькості, помилки ореолу.

  Логічна помилка — ця помилка виявляється у винесенні подібних оцінок різним психологічним властивостям і характеристикам, що здаються тому , хто оцінює, логічно пов’язаними: наприклад, перенесення викладачем оцінок за поведінку учня на оцінки за предмет — за однакові відповіді порушнику дисципліни і зразковому за поведінкою учням виставляють різні оцінки.

  Помилка великодушності — це несвідоме завищення оцінок.

  Помилка зверхності — це несвідоме заниження оцінок.

  Помилки ореолу — це упереджене ставлення до певних осіб, наприклад  до «відмінників» і «двієчників».

  Помилки центральної тенденції — це прагнення уникнути крайніх оцінок (коли викладач принципово не ставить «5» і «2»). Наприклад, можна почути такі вислови з боку деяких вчителів: «На «5» знає тільки Бог, на «4» знаю я, а вам і «3» вистачить».

  Помилки контрасту — це ситуації, коли знання, якості особистості і поведінка людини оцінюються вище чи нижче залежно від того, вище чи нижче виражені ті самі характеристики того, хто оцінює. Наприклад, менш зібраний вчитель  буде вище оцінювати учнів, які вирізняються високою організованістю, охайністю і ретельністю.

  Помилки близькості — це тенденції ставити подібні за часом і місцем оцінки: наприклад, дуже важко після «2» поставити «5» і навпаки.

  Відсутність і невизначеність оцінки – небажані, оскільки породжують домисли учнів.

  Оцінювання навчальних досягнень учнів в освітньому процесі зорієнтоване на формування його рефлексивної позиції, мотивації на досягнення успіху в особистісному зростанні.

  Для ефективної реалізації підходів оцінювання рекомендується застосовувати  систему селфі-аудитів. Селфі-аудит – форма роботи спрямована на формування в дитини вміння самостійно оцінювати результати навчальної діяльності. Так і батьки, і сама дитина зрозуміє, над чим ще треба попрацювати.

  Надзвичайно ефективним способом підвищення досягнень учнів – є формуюче оцінювання.

Елементи формуючого оцінювання:

-           Вчитель визначає цілі уроку та формулює їх зрозумілою для учня мовою.

-           Встановлює разом з учнями критерії оцінювання, тобто те, що буде братися до уваги під

час оцінювання роботи учня.

-           Використовує ефективний зворотний зв’язок :

•          виокремлення та відзначення добрих елементів роботи учня,

•          зазначення того, що вимагає покращення або додаткової роботи з боку учня,

•          вказівки, яким чином учень повинен виправити цю конкретну роботу,

•          рекомендації, в якому напрямку учень повинен працювати далі.

Також можна запропонувати такі підходи до формування критеріїв оцінювання:

- оцінювати не лише результат роботи, але й процес навчання, індивідуальний поступ кожного учня;

- позитивно оцінювати досягнення учнів, незалежно від того, значні вони чи скромні, якщо вони є результатом справжніх зусиль дитини. В цьому є мотивуюча роль оцінювання;

- оцінювати рівень аргументації та уміння учнів висловлювати свою думку.

  Окремо хочемо сказати про особливості спілкування, адже дистанційне спілкування часто сприймається користувачем як «знеособлене», що вимагає насправді дещо більшого самоконтролю, ніж при спілкуванні віч-на-віч, але, нажаль, може «знімати» ряд соціально - прийнятних обмежень, які ми називаємо «етикою спілкування». Будь-яке, навіть найжвавіше, спілкування через Інтернет – це лише опосередковане спілкування. Особисте, живе спілкування залишається поза кадром. Воно стає короткочасним, поверховим, збіднюється його емоційний компонент; накопичення інформації починає займати більше часу, ніж її обговорення; знижується культура письмової мови; погіршується писемність; скорочується час, коли людина в спілкуванні може проявити себе як індивідуальність; збільшується час рольового, офіційного спілкування; зростає конфліктність.

  Як бачимо, способів отримання інформації за результатами аналізу результатів навчальних досягнень учнів може бути багато.

  Освітній процес неможливий без мотивації учнів до навчання, яка сприяє інтелектуальному розвиткові дитини, а також є рушійною силою удосконалення особистості в цілому.

 Мотиватори, які може використовувати вчитель для учня:

• Отримання знань потрібно для здійснення мрії.

• Отримання знань робить тебе самостійним.

• Отримання знань розширює простір твого існування.

• Отримання знань допоможе тебе знайти своє місце в житті, своє покликання.

• Отримання знань навчить тебе бути щасливим.

• Отримання знань приносить людині впевненість у собі, радість, щастя.

  Таким чином, коли дистанційна освіта базується на діяльнісному підході завдяки тріаді «інформація – викладач – співпраця», можна досягти максимальної ефективності.

Джерела:

- www.ceo.org.pl/pl/ok - сторінка Центру громадянської освіти, присвячена формуючому оцінюванню;

- Внутрішня система забезпечення якості освіти: Абетка для директора.-Київ – 2019.

   Слід мати на увазі, що закріплене в статті 55 Конституції України право на судовий захист, тобто можливість звернутися до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів, надається будь-якій особі без вікових обмежень з моменту народження. Цивільне процесуальне законодавство конкретизує механізм реалізації будь-якою особою, у тому числі і дитиною, конституцій­ного права на судовий захист, якщо її права, свободи чи інтереси порушені або оскаржені. Реалізувати це право неповнолітня особа (дитина) може само­стійно у передбачених законом випадках або за допомогою законного пред­ставника. Неповнолітня особа може реалізувати право на судовий захист безпосередньо у справах, що виникають ізсімейних правовідносин, за умови досягнення чотирнадцяти років та малолітня особа - за наявності законного представника.

   Відповідно до ст. 18 та ч. 4 ст. 152 Сімейного кодексу України кожен учас­ник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпо­середнє звернення до суду за захистом свого права або інтересу. Крім того, на таку можливість може додатково вказуватися в окремих статтях СК України, зокрема в ст. 165, що визначає осіб, які мають право звернутися з позовом до суду про позбавлення батьківських прав, а також в ст. 240, що визначає осіб, які мають право на звернення до суду з позовом про скасування усиновлення або визнання усиновлення недійсним, окремо вказується й на дитину, яка до­сягла чотирнадцяти років.

Пам'ятка для батьків про створення сприятливої сімейної атмосфери

♣ Пам'ятайте: від того, як батьки розбудять дитину, залежить її психологічний настрій на увесь день.

♣ Час для нічного відпочинку кожній дитині потрібний суто індивідуально. Показник один, щоб дитина виспалася і легко прокинулася, коли її будять батьки.

♣ Навчіться зустрічати дітей після уроків. Не варто першим ставити питання: «Які оцінки ти сьогодні отримав?», краще поставити контрольні питання: «Що було цікавого в школі?», «Чим сьогодні займалися?», «Як справи в школі?».

♣ Радійте успіхам дитини. Не дратуйтеся у момент її тимчасових невдач.

♣ Терпляче, з цікавістю, слухайте оповідання дитини про події в її житті.

♣ Дитина повинна відчувати, що її люблять.

♣ Необхідно виключити із спілкування окрики, грубі інтонації.

♣ Створіть в сім'ї атмосферу радості, любові і поваги.

Пам’ятайте

 - Якщо дитину постійно критикують,

вона вчиться ненавидіти.
- Якщо дитина живе у ворожості,

вона вчиться агресивності.
- Якщо дитину висміюють,

 вона стає замкнутою.
- Якщо дитина росте в докорах,

вона вчиться жити з почуттям провини.
- Якщо дитина росте в терпимості,

вона вчиться приймати інших.
- Якщо дитину підбадьорюють,

 вона вчиться бути вдячною.
- Якщо дитина росте в чесності,

вона вчиться бути справедливою.
- Якщо дитина живе в безпеці,

вона вчиться вірити в людей.
- Якщо дитину підтримують,

вона вчиться цінувати себе.
- Якщо дитина росте в розумінні,

вона вчиться знаходити любов у цьому світі.